Економіка торгових пластикових карток

Економіка торгових карток досить проста. Прибуткова частина формується за рахунок збільшення обороту, витратна обумовлена видачею знижок.

В додаткові поточні витрати включаються інші витрати, пов'язані з обслуговуванням карткової програми (в нього входить, наприклад, технічне обслуговування POS-терміналів або періодичні рекламні компанії по розповсюдженню карток). Крім того, у витратну частину входять разові інвестиційні витрати на розробку і упровадження системи видачі і прийому торгових карток.

Структуру додаткових поточних та інвестиційних витрат тут ми не розглядатимемо. Вона визначається специфікою підприємства, точніше, конкретною картковою технологією, хоча, звичайно, має незмінні позиції, наприклад, пов'язані з устаткуванням.

Дійсно, карткові системи мережі АЗС і спортивного клубу можуть істотно розрізнятися. Для АЗС звичайно використовують картки з мікросхемою (достатньо дорогі, щоб скласти окрему статтю витрат), система прийому карток може бути зв'язана з розливом палива (додаткові витрати на автоматизацію) і працювати в системі off-line (витрати на кур'єра, що збирає інформацію зі всієї мережі на дискету). В клубі карток може зовсім не бути (наприклад, при обслуговуванні працівників деякої організації роль карток можуть виконувати пропуски працівників, а при обслуговуванні приватних осіб - їх документи), а авторизація трансакцій проводиться через локальну комп'ютерну мережу клубу. В той же час і мережа АЗС і спортивний клуб відносяться до торгово-сервісних підприємств, і можуть привертати клієнта деякою дисконтною програмою.

Як вже мовилося, мета дисконтної програми - "привернути і утримати". Привернути нових клієнтів і утримати старих за рахунок надання їм знижок при продажу товарів і послуг.

При виконанні програми можуть виникнути і збитки. Ось типова ситуація. Клієнтська база вже створена. Клієнти, наприклад, справно відвідують спортивний клуб, але можуть піти в інший клуб неподалеку. Даючи їм знижку, ми, зрозуміло, зменшуватимемо свій дохід. Програма буде збиткова, якщо клієнти свій оборот не збільшать (наприклад, не стануть купувати додаткові послуги клубу). Власне, збитковість карткової програми і є та "ціна", яку торгово-сервісне підприємство "платить" за наявність постійної клієнтури.

 В обох випадках початковими даними для моделі служитимуть:

Д - маржинальний дохід (%)

Н - залік податків з виручки по знижці (%)

З - величина знижки(%)

Про - оборот клієнта за період без урахування знижки (грн./період)

До - число карток, точніше за клієнтів з картками, які дають їм знижку З (шт.)

У - збільшення обороту клієнта з карткою, по якій дається знижка З (%).

Додатковий валовий прибуток (збиток) карткової програми (грн./період) можна розрахувати по формулі

 До х Про х (Д х У-С+С х Н)

Зрозуміло, тут висловлений принцип розрахунку. Реальність, як завжди, складніша. Наприклад, ми можемо розбити клієнтів на категорії залежно від їх передбачуваного обороту, і у відповідність з категорією призначати рівень знижки. Тоді формулу треба застосовувати до кожної категорії окремо, а результат підсумовувати.

Взагалі ж, питання категорії клієнтів - це питання побудови тарифної політики торгово-сервісного підприємства відносно карток. Він відноситься, швидше, до області маркетингу, ніж до економічних розрахунків. Модель, як завжди, дозволяє оцінити прибутковість (або збитковість) карткової програми при деяких припущеннях про клієнтуру. Наприклад, якщо магазин "зліва" і магазин "справа" дають по своїх картках знижку 5%, то, не дивлячись на уявну високу ефективність, розраховану з приведеної формули, дисконтна програма працювати не буде. Покупець вибиратиме магазин по інших міркуваннях, ніж величина знижки.

Реальне значення прибутку (або збитку) може дати тільки виконання карткової програми, оскільки перед її виконанням клієнтська база, як правило, недостатньо добре відома. Як говорять англійці, "щоб оцінити смак пудингу, треба його з'їсти". В цьому, власне, і полягає ризик виконання карткового проекту. Окупність карткового проекту, враховуючи приведені вище формули, а також за наявності структурованих інвестиційних витратах, розраховується звичайним шляхом. Потрібно відзначити і те, що розробка схеми надання знижок (програми лояльності), хоча і включає економічне моделювання, але до області економіки не відноситься; це маркетингова проблема.

Zircon - This is a contributing Drupal Theme
Design by WeebPal.